Азбестові пристрасті: вчені проти імперіалізму

asb4 Що таке азбест,Біоперсистенція волокон хризотилу,амфіболовий азбест,гірського льону,шифер 1 Новини

Азбестові пристрасті: вчені проти імперіалізму

Історія промислового виробництва часом не менш захоплююча, ніж політична чи соціальна. Багато процесів, що мають світове значення, що торкнулися десятків мільйонів людей на всій планеті, йшли під мирними прапорами – і одним із них є історія мінералу під назвою «азбест». На сьогоднішній день його амплуа неймовірно різноманітний, адже в одних країнах його заборонили, а в інших добувають і наполягають на розширенні сфери застосування. «Незруйнований», «гірський льон», «природна радіація» – що таке «азбест» насправді, ми розберемо у цій статті.

Що таке азбест?

Слово «азбест» є комерційною назвою групи волокнистих мінералів. Вони об’єднані поруч подібних експлуатаційних якостей (не горять, стійкі до механічних впливів, не плавляться і т.д.), але значно різняться за своїм хімічним складом. На даний момент виділяють два види азбесту – амфіболовий та хризотиловий.

Азбест широко застосовується у промисловості початку XX століття. З нього виготовляють понад 300 видів промислової продукції, але основна – це шифер, труби, фасадні плити, накладки на гальмівні колодки, різноманітні фільтри для хімічного виробництва. Західноєвропейські країни в своїй більшості використовували значну частку амфіболового азбесту – його родовища знаходяться на півночі Європи, а також у Південній Африці, традиційній зоні впливу. Хризотиловий азбест видобували в Канаді, на території СРСР та в Бразилії. Довгий час азбестова промисловість зростала, з’являлися нові види продукції – а потім країнами майбутнього ЄС прокотилася хвиля протестів проти «гірського льону». Його звинувачували у провокуванні тяжких захворювань, зокрема онкології. Хвиля народного обурення, підігріта ЗМІ, громадськими організаціями та деякими політиками виплеснулася до низки заборон. Сьогодні на території Євросоюзу заборонено всі види азбесту, родовище хризотилу в Канаді зникло, а США серйозно обмежили сфери застосування гірського льону.

З іншого боку, залишилися Бразилія, Китай та Росія, яка з другої декади XXI століття впевнено утримує планку лідера за обсягами видобутку та обробки хризотилового волокна. Активно споживають мінерал КНР, країни Південно-Східної Азії, СНД та інші. Зростання виробництва, нові технології – чому ж азбест зберіг свою популярність на більшій частині земної кулі? Відповідь, як завжди, у деталях.

Такий різний азбест

Як вже було зазначено, існує два види азбесту, які істотно відрізняються за своїм хімічним складом. Так, амфіболовий азбест є гідросилікатом заліза, оскільки містить у своєму складі залізо (крокодил-асбест має формулу Na2Fe32+Fe23+)Si8O22(OH), амозит – (Fe2+, Mg)7Si8O22(OH)2, тремоліт – Ca2Mg5Si8 , антофіліт – (Mg, Fe2+)7Si8O22(OH)2 і актиноліт – Ca2(Mg, Fe2+)5Si8O22(OH)2). Амфіболовий азбест стійкий до кислот, тому його волокна, потрапивши в організм людини, не виводяться довгі роки. Скажімо, клітини-прибирачі легень, альвеолярні макрофаги, використовують для розчинення сторонніх частинок саме кислоту (pH) – і амфіболове волокно їм зовсім не до зубів. А ось хризотилове – більш ніж. Хризотилове волокно має формулу 3MgO2SiO22H2O, тобто. є гідросилікатом магнію. Воно стійке до лугів, а ось у кислоті розчиняється. Наприклад, робота Давида М. Бернштейна «Біоперсистенція волокон хризотилу» переконливо доводить дані твердження на широкій експериментальній базі. Якщо ж звернутися до статистичних досліджень, то картина вийде цікавою. Так, вчені в дослідженні «Вплив азбесту та штучних волокон у виробництві та ризик раку легень: дослідження методом випадок-контроль у Європі», що охопило період з 1998 по 2002 рр., розглянули понад 4000 випадків по всій Європі. Вони вивели закономірність – азбестообумовлені захворювання широко поширені в країнах блоку НАТО, а ось у державах колишнього соціалістичного табору перебувають на рівні похибки. За їхніми словами, причина такого різкого поділу політична – Європа використовувала амфіболи, тоді як СРСР та союзники – хризотил.